В середині 80-х років минулого століття в журналі «Річковий транспорт» з'явилася дуже цікава стаття «Пасажирський флот: нові можливості». Так назвали свою статтю Ю. Горбачев і А. Тер-Акопов керівники найавторитетнішого в Радянському Союзі ленінградського центрального техніко-конструкторського бюро міністерства річкового флоту РРФСР, який розробляв проекти річкових суден, і які надалі експлуатувалися на території СРСР.
У статті автори запропонували новий напрямок розвитку круїзного річкового флоту в країні - будівництво економічно рентабельних пасажирських суден. У 80-х роках фінансові результати від експлуатації річкового круїзного пасажирського флоту виявилися збитковими. З'явилась необхідність будувати сучасний флот. В ЦТКБ розробили проект абсолютно нових круїзних теплоходів змішаного плавання «річка-море» для роботи в осінньо-зимовий період в районах зі сприятливими кліматичними умовами на внутрішніх водних шляхах та в морських районах. Такі теплоходи могли освоїти нові маршрути, які завжди представляли великий інтерес для пасажирів та збільшували рентабельність суден. На цих лініях флот міг би ефективно експлуатуватися з квітня по грудень з тривалістю навігації не менше 240 діб.
Пасажирські теплоходи «річка-море» стали би першими на нових маршрутах з Москви, Ленінграда і Горького в морські порти Таллінна, Риги, Сухумі, Батумі, Ялти, Херсона, Одеси та Ізмаїла. Вони зв'язали би внутрішні радянські порти з приморськими районами Європи (Польща, Фінляндія), портами Русе і Джурджу на річці Дунай, а також з Чорноморським узбережжям Болгарії. До організації круїзів планували залучити ВАО «Інтурист» і ТБ «Супутник», які за радянських часів були єдиними організаціями, що мали право працювати з іноземними туристами.
Саме з метою розвитку нового напряму річкового пасажирського флоту в ленінградському ЦТКБ був розроблений проект пасажирського судна змішаного плавання. Теплохід «60 років СРСР» планували для експлуатації на внутрішніх водних шляхах СРСР, а також на Чорному і Балтійському морі. Для будівництва обрали завод в Комарно (Чехословаччина).
Там на верфі Комарно на замовлення АСК «Укррічфлот» (в 80-ті роки «Головне управління річкового флоту при Раді Міністрів УРСР») планували побудувати ще один теплохід такого класу під назвою «Київ». Працювати судно повинно було на маршруті Київ (Україна) - Пассау (Німеччина) в середині 90-х. Вже був готовий робочий будівельний проект, але в підсумку його не реалізували через низьку економічну ефективність.
Третій нездійснений проект - круїзний теплохід проекту №303. Це продовження серії чотирипалубних суден, які будувались в Бойценбурзі (проекти №№301 і 302).
Відрізнявся проект №303 від своїх попередників тим, що галереї його головної палуби зашивали до верхньої палуби і корми, а замість вікон - парні ілюмінатори, а в усьому іншому він був копією №302М. Головне судно назвали «Володимир Висоцький». На заводі навіть був закладений його корпус, який потім в 90-х використали в будівництві «Ocean Diva».
Розпад СРСР в 1991 році поховав програму нових радянських туристичних суден «річка-море».